Історія дівчинки, яка не хотіла бути собакою

Щоб увійти в цю історію, тобі спочатку потрібно пройти через парк, скористатися його стежками, зустріти перехожих, тварин, які там живуть. У цьому парку є дерево. Це дерево-гілляка. Це дерево, гілки якого не ростуть до неба. Вони ростуть лежачи, ти можеш лягти на них, це як хатинка, щоб сховатися. Згорнувшись клубочком посеред цих гілок, ти думаєш про гонку на тачках без мотора, в якій хочеш взяти участь під час щорічного свята парку. Потім ти думаєш про свого тата, який втратив очі. Ти знову бачиш себе, як ти бігаєш навколо нього, щоб навчити його ходити без зору. Звідти зверху ти дивишся на свого батька, який крутиться і перевертається, він тебе не бачить.\n\nУ просторі, де переплітаються електричні дроти та нитки оповіді, маленька дівчинка виявляє, що вона може сказати «Ні» своєму батькові і що завдяки своїм друзям немає дороги, з якої неможливо повернутися.