Весна в саду божевільних

Хлопця забирають в армію, його називали «Нуль і трохи пилу». Ми намагалися вбити йому в голову, що є «ми», а є «інші». Коли він усвідомлює, що армія виробляє дуже затребувану спеціальність: війну, він не хоче цього робити. У таких умовах не може бути й мови про те, щоб дозволити себе загнати в казарму... у нього тендітна спина, він палкий споглядач, розумієте, той, хто рахує дірки на місяці і дивиться, як росте трава... той, хто, отже, помірно любить повзати в багнюці. А ще в нього ніколи не було чудових стосунків із картоплею... Тож він збирається прикинутися божевільним і опинитися у військовому психіатричному шпиталі... Це головне питання: чи можна бути здоровим у цьому божевільному світі? І хто тут божевільний? Коли у людей мурашки в гвинтівках, коли ціла країна згодна на ремілітаризацію... але ніхто більше не хоче відправляти своїх синів на фронт... Тут війна — це серйозна тема, розглянута з елегантністю та інтелектом. Чудовий текст, який веде нас слідами та ваганнями людини, що бореться зі своєю совістю, у надзвичайно актуальних питаннях. Беріть своїх підлітків, своїх батьків, це терміново! _______ Від: Henri-Frédéric Blanc / Режисура: Jeanne Kacen / З: Julien Besure / Асистент режисера: Chloé Struvay / Сценографія та костюми: Renata Gorka / Світло: Aurélien Lauwers / Відео: Sébastien Fernandez _______ ПРОДУКЦІЯ THÉÂTRE LE PUBLIC. ЗА ДОПОМОГОЮ ФЕДЕРАЦІЇ ВАЛЛОНІЯ-БРЮССЕЛЬ – ДИРЕКЦІЯ ТЕАТРУ, ТА ПІДТРИМКИ TAX SHELTER ФЕДЕРАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ БЕЛЬГІЯ ЧЕРЕЗ BESIDE.